Егейський регіон

Анатолія - батьківщина філософів - батьків сучасних точних і гуманітарних наук. Колисками філософських течій стали зокрема Іонія (Ionia) на узбережжі Східних Егейських Островів та стародавнє місто Мілет (Miletos) у Малій Азії. Фалес з Мілета був першим філософом, який стверджував, що він спостерігав за природою не заради богів, а заради своїх щоденних практичних потреб. Він був людиною, яка об’єктивно спостерігала за природою з цікавості. Його учень Анаксімандр (Anaximander) та учень Анаксімандра Анаксимен (Anaximenes) з Мілета (Miletos) продовжували його справу. Вони намагалися раціонально пояснити походження та структуру світу. Анаксімандр першим описав Землю як таку, що висить у порожнечі без всякої підтримки. Геракліт Ефеський (Efesli Heraklitos) бачив світ у постійному потоці, а вогонь мислився як субстанція космосу, що постійно перетворює себе, залишаючись тим самим. Анаксагор (Anaxagoras), який народився в Клазоменах (Klazomenai), розглядав матеріальну речовину як нескінченну безліч незмінюваних первинних елементів, розуміючи все утворення та зникнення матеріалів як суміш і поділ цих елементів відповідно. Він вважав, що вся субстанція організована впорядковуючою силою, космічним розумом. В Ассосі (Assos) була створена філософська школа під час правління Гермія Атарнейського(Hermias Atarneus), який був колишнім рабом Евбула, банкіра з Віфінії, і колишнім студентом Академії Платона. Гермій запросив до Ассосу (Assos) низку філософів та вчених-натуралістів, зокрема Арістотеля (Aristotle) та Ксенократа (Xenocrates), яких він знав з Академії Платона в Афінах.

Гомер (Homer), великий автор поем Іліада та Одісея походить з Ізміру (İzmir), древньої Смірни (Smirna). Його називали «Мелесигеном», «сином Мелеса» - невеликої річки, що має витоки неподалік Ізміру (İzmir). Печера, де за оповідками він складав свої епічні поеми, згідно описів була поруч зі струмком, що протікає через місто Ізмір (İzmir). На березі цього потічка стояв храм, присвячений поету - Гомерейон (Homereion). Незважаючи на те, що Гомер є одним із найвідоміших поетів у світі, ми знаємо про нього дуже мало. Будучи видатним майстром-оповідачем, він повністю мовчить про власне життя. У Трої подумки можна прослідкувати майже всю Іліаду, а уздовж егейського узбережжя Туреччини пройти по слідах дійових осіб Одісеї. Руїни Святилища Кларос (Klaros), центру оракулів античності, розташовані в провінції Ізмір (İzmir), неподалік прибережного міста Оздере (Özdere). Релігійний центр у Кларос (Klaros) представляв собою храм де пророкував оракул Аполлона, якого вшановували як Аполлона Кларія (Apollo Clarius). У давнину пророцтва оракула були такими ж значущими як і пророцтва оракулів з Дельфів та Дідими. Найдавніші відомості про оракула в Кларосі (Klaros) датуються VII ст. до н. е. у Гомерівських поемах. Це була збірка з тридцяти трьох анонімних віршів, приписаних Гомеру (Homer), який, на думку деяких вчених, народився в сусідньому Колофоні (Kolofon).

Каплиця Діви Марії (Meryem Ana Evi) - Базиліка Святого Іоанна (St. John Bazilikası) - Храм Артеміди, Ефес - село Шіріндже – (Artemis Tapınağı, Efes – Şirince Köyü) Ефеський собор (Birinci Efes Konsili) (431 р.) встановив, що останні роки Діва Марія (Meryem Ana) провела неподалік Ефеса (Efes). Від Ефеса (Efes) відправився в мандри Малою Азією святий апостол Іоанн (St. John the Apostle). Полинувши в минуле, ми можемо уявити, як найдавніші паломники прибували до Анатолії, щоб вклонитися богині, відомій як Кібела. З віками ця богиня ототожнилася з Грецькою Артемідою і шанувалась у великій Артемісії як Артеміда Ефеська, приваблюючи прочан з усього Середземноморського регіону. Пізніше ці древні культи жіночих божеств отримали нове життя в поклонінні Марії, матері Ісуса, що, як вважають, провела останні роки в Ефесі (Efes). На Пагорбі Аясулук (Ayasuluk Tepesi) у місті Сельчук (Selçuk) був похований Апостол Іоанн (St. John). На його могилі Візантійським Імператором Юстиніаном у VI столітті була збудована прекрасна базиліка. За легендою Марія прибула до Ефесу (Efes) разом зі святим Іоанном і вони провели тут останні роки свого життя. Коли священики лазаристи після видіння Анни Катерини Еммеріх (Anne Catherine Emmerich), знайшли Дім Діви Марії, вони дізнались, що жителі сусіднього села Шіріндже (Şirince Köyü) протягом століть святкували “Успіння Діви Марії”. Сьогодні можна відвідати Дім Діви Марії (Meryem Ana Evi), а також Святе Джерело й розташовану поблизу історичну Стіну Бажань.

Єврейська спадщина Ізміра (İzmir) має унікальний характер завдяки своїм сефардським традиціям релігії та культури, архітектурним стилям синагог, взірцем для яких була архітектура середньовічої Іспанії. Ізмір (İzmir) - єдине місто в світі, де збереглося незвичне скупчення синагог, що мають особливий архітектурний стиль 16 століття. Деякі з цих синагог прилягають одна до одної, утворюючи унікальні історичні архітектурні комплекси. Із 33 синагог, збудованих у попередні століття в Ізмірі (İzmir), лише вісім збереглися й відкриті для відвідувачів у районі історичного ринку Кемералти (Kemeraltı), та в районі, відомому як вулиця Хавра (Вулиця Синагоги) (Havra Sokağı (Synagog Sokağı). Ці синагоги є живим свідченням надзвичайно яскравої історії єврейської громади в Ізмірі (İzmir) яка мала найбільший духовний та культурний вплив серед усіх юдейських громад діаспори у XVII-ХVIII ст. Сьогодні синагоги в Ізмірі (İzmir) відновлюються та реконструюються за міжнародною ініціативою під назвою „Ізмірський проект” та за підтримки місцевої влади і єврейської громади Ізміра (İzmir). Єврейський район в Ікічешмеліку (İkiçeşmelik) знаходився між Кадіфекале, Басмане та вулицею Хавра, а згодом у XIX столітті поширився на райони Караташ (Karataş), Гьозтепе (Göztepe) та Карантіна (Karantina). Кілька кортійо (сімейних будинків), що залишилися в районі Ікічешмелік (İkiçeşmelik), де оселялись сефардські юдейські жителі Ізміра (İzmir), сьогодні реконструюються. Кортійо відносились до типу будівель, в яких історично мешкали найбідніші члени сефардської громади міста. Будівлі розташовувались навколо внутрішнього дворика. Кожна сім'я жила в одній кімнаті з видом на дворик та користувалась спільними зручностями, такими як кухня, ванна кімната й колодязь з водою. Сефардські синагоги Кемералти (Kemeraltı), які можна відвідати, - Бікур Холім (Bikur Holim), Бет Гілель (Beth Hilel), Сеньора (Seniora), Шалом (Şalom), синагоги Алгазі (Algazi) та Бет Ізраїль (Beth Israel) у Караташі (Karataş).

Книга Одкровення адресує сім листів семи церквам Малої Азії - території сучасної Туреччини. Кожен лист, проголошений Христом і записаний Святим Апостолом Іоанном змальовує тріумфи та невдачі церков-отримувачів та попереджає кожну громаду, що вони повинні покаятись. Сім церков Одкровення належали ряду ранньохристиянських громад у Малій Азії. Ці сім церков, можливо, були обрані для отримання апокаліптичного послання Христа, оскільки вони знаходились вздовж усталеного кругового торгового шляху, що об’єднав найбільш густонаселені та впливові частини провінції. Ефес (Сельчук-Ефес / Ізмір) (Efes Selçuk/İzmir) Смірна (Ізмір) (Smirna (İzmir)) Пергам (Бергама / Ізмір) (Pergamon (Bergama/İzmir)) Фіатира (Ахісар / Маніса) (Tiatira, Akhisar/Manisa) Сарди (Саліхлі / Маніса) (Salihli/Manisa) Філадельфія (Алашехір / Маніса) (Alaşehir/Manisa) Лаодікея (Денізлі) (Laodicea (Denizli)