Південний схід

Мардін (Mardin) розташований у центрі Месопотамії, неймовірно багатого регіону між двома могутніми річками Тигр та Євфрат. Це прекрасне, історично обдароване місто. Південно-Східна Туреччина - центр Верхньої Месопотамії, багаторелігійна та багатокультурна провінція. Протягом століть Мардін (Mardin) був резиденцією Сирійського православного Антіохійського патріархату. Багаторелігійне населення Мардіну (Mardin) є носієм культурної спадщини своїх предків. Мардін (Mardin) розташований у центрі Месопотамії, неймовірно багатого регіону між двома могутніми річками Тигр та Євфрат. Це прекрасне, історично обдароване місто. Південно-Східна Туреччина - центр Верхньої Месопотамії, багаторелігійна та багатокультурна провінція. Протягом століть Мардін (Mardin) був резиденцією Сирійського православного Антіохійського патріархату. Багаторелігійне населення Мардіну (Mardin) є носієм культурної спадщини своїх предків. Монастир Дейрул Зафаран (Deyrul Zafaran Manastırı) (Мор Хананьо (Mor Hananyo) сирійською або монастир Св. Ананії) є одним із найстаріших діючих монастирів у світі. Він був побудований у четвертому столітті на місці 4500-річного язичницького храму, присвяченого поклонінню сонцю. Слідом за Турками Сельджуками династія Артукідів обрала Мардін (Mardin) своєю столицею завдяки тому, що місто було побудоване як неприступна природна фортеця. Вплив Артукідів на місцеве життя можна побачити в численних будівлях Артукідів у Мардіні (Mardin), кількість яких перевищує кількість будівель османської доби. Варто відвідати античне місто Дара (Dara), розташоване за 30 кілометрів від центру міста Мардін (Mardin). Місто було важливим поселенням на Шовковому шляху. Засноване в 506 р. н. е., місто спочатку було назване Анастасіополем. Завдяки своєму розташуванню на історичному Шовковому шляху воно набуло важливого релігійного, соціального та торгівельного значення. В місті проживали представники різних конфесій, такі як Ассирійці та Мусульмани. В місті протягом століть жили Язиди (Єзиди) та Християни . Під час розкопок знайдено архітектурні руїни різних історичних епох. Мардінська ассирійська церква Діви Марії (Mardin Meryem Ana Süryani Kilisesi), побудована в 1860 році, тепер служить Музеєм Мардіна (Mardin Müzesi). У церкві трон патріарха та проповідницька зона прикрашені витонченим різьбленням по дереву. Побудований у 1895 році Патріархат (Patrikhane) був переданий Міністерству культури у 1988 році. У 1995 році він був відновлений та відкритий для відвідування як музей. Церква Кирклар (Мор Бехнам) (Kırklar (Mor Behnam) Kilises) була побудована в V столітті. Вона привертає увагу своїми трьома вхідними дверима, вишуканою кам’яною кладкою, 400-річними дерев’яними дверима міхраба, 1500-річними шторами фарбованими корінням марени та дзвінницею в широкому дворику. У 1170 році до цієї церкви були перенесені святі мощі сорока мучеників. Сьогодні ця будівля виконує функції митрополичої церкви Мардіна (Mardin Metropolitan Kilisesi). Монастир Мор-Габріель (монастир Святого Гавриїла) (Mor Gabriel Manastırı), також відомий як Дейрулюмур (Deyrulumur), був заснований в 397 році на плато Тур Абдін (Tur Abdin) поблизу античного міста Мідьят (Midyat). Мардін (Mardin) – Мідьят (Midyat)

Південно-Східна Туреччина утворює північну межу Родючого Півмісяця, регіону з багатими землми та величною історією. Насичений водами Річок Євфрат і Тигр протягом тисячоліть, Родючий Півмісяць був осередком різноманітних культур, багатого сільського господарства та торгівлі. У найзахіднішій точці цього турецького регіону в місті Газіантеп (Gaziantep) знаходиться античне місто Долікхе, відоме сьогодні як Дюлюк (Dülük), cтворене на кургані ще в доісторичні часи. У печерах цього давнього поселення, що датуються І-ІІІ ст., були виявлені подвійні Мітреуми, підземні храми для поклоніння богу Мітрі. Це були важливі культові центри Мітри в Південно-Східній Анатолії. Далі, на північ від Газіантепа (Gaziantep), уздовж берегів Євфрату, римський замок Румкале (Rumkale) - це стародавня цитадель, розташована на високих скелях. Церква була побудована в пам’ять святого Нерсеса I (Нерсеса I Великого), який помер у Румкале (Rumkale) в 1773 році. Церква була перетворена на мечеть у XVII ст. Монастир Баршавма (Barşavma Manastırı), розташований на півночі затопленої цитаделі, був зведений святим Якубі Баршавмою в XIII ст. Збереглися також деякі частини двох сусідніх будівель. Ці пам'ятки займають важливе місце в історії християнства, оскільки тут жив святий апостол Іоанн, один з дванадцятьох апостолів Христа, який написав частину Євангелія від Іоанна в келії, видовбаній у скелі. Гора Немрут (Nemrut Dağı), одна з найвищих вершин гір Східного Тавросу, увінчана колосальними статуями ієротезію (храмові могили та будинок богів), побудованих Антіохом I (69-34 рр. до н. е.), який правив Коммагенським Царством, заснованим на північ від Євфрату. Це одна з найбільш амбіційних споруд епохи. Захоплююча скульптура пантеону та родовід його царів, який можна простежити за легендами, лежать на терасах 2150-метрової вершини Гори Немрут, що виходить до міст Кахта (Kahta), Адияман (Adıyaman) та величезних плато. Продовжуючи рух на схід, ви натрапляєте на місто Діярбакир (Diyarbakır), яке було важливим центром у Елліністичний, Римський, Сасанідський та Візантійський періоди, аж до Ісламського та Османського періодів і до наших днів. В історичній цитаделі міста, відомій під назвою Ічкале (İçkale), оточеній 6-кілометровою фортецею Діярбакир (Diyarbakır), було 22 церкви різних періодів та віросповідань. До наших днів збереглися шість із них. Вірменська Церква Сурп Гірагос (Surp Giragos Ermeni Kilisesi), Церква Сурп Саргіс (Surp Sargis Kilisesi) та Вірменська Католицька Церква (Ermeni Katolik Kilisesi), Сирійська Протестантська Церква (Suriye Protestan Kilisesi), Ассирійська Православна Церква Діви Марії та Мар Якуба (Meryem Ana ve Mar Yakub Süryani Ortodoks Kilisesi), Церква Халдей Мар Петюм (Mar Petyum Keldani Kilisesi) та Церква Святого Георгія (Чорний священик, Кара Папаз) (Saint George Kilisesi (Kara Papaz) є історичними свідченнями строкатої релігійної мозаїки, характерної для цього древнього регіону. За оцінками, церква Святого Георгія або церква Мар Гевергіс (Mar Gevergis Kilisesi), точна дата будівництва якої невідома, була побудована у II ст. Церкву, побудовану з тесаного чорного базальтового каменю, місцеві жителі також називають "Церквою Чорного Священика" (Кара Папаз) (Kara Papaz). У добу Артукідів функцію церкви було змінено, і вона використовувалась як лазня палацу, розташованого на Аміда Хьойюк (Amida Höyük). Деякі джерела пишуть, що в лазні використовувались автоматичні пристрої Ісмаїла аль-Джазарі (Ель Джезері) (Ismail al-Jazari (El Cezeri). Ель Джезері або аль-Джазарі (El Cezeri / al-Jazari), який вважається одним із першовідкривачів робототехніки у золоту добу ісламу, був першим вченим та інженером, який працював у царині кібернетики. Після реставраційних робіт сьогодні церква Святого Георгія (St. George Kilisesi) використовується як картинна галерея. Останній виявлений храм Мітри було знайдено у Діярбакірі (Diyarbakır) у 2017 році. Походження Мітри - персидське і сягає 600-х років до н. е. Він був відомий як бог світла і "непереможний і незнищенний бог" серед римських солдатів. Під час археологічних розкопок у 2017 році було знайдено Храм Мітри в Замку Зерзеван, східному прикордонному гарнізоні Римської імперії. Усі храми Мітраїзму, релігії до якої було важко приєднатись, облаштовувались у природних підземних печерах або були штучно побудовані під рівнем землі. На думку західних дослідників, перший мітраїстський храм, побудований в Римській імперії, був у Діярбакирі (Diyarbakır).

Шанлиурфа (Şanlıurfa), історія якої налічує 12 000 років, та яку деякі вчені вважають древнім містом Ур Касдім (Ур Халдейський), з гордістю демонструє спадщину всіх цивілізацій, що процвітали в регіоні. Неолітичні поселення Невалі-Чорі (Nevali Çori) та кургани Лідара Хьоюка (Lidar Höyük), Гре Віріке (Gre Virike) та Хессека Хьоюка (Hessek Höyük), що датуються 8500 р. до н. е., є свідками найдавніших мешканців регіону. Шанлиурфа (Şanlıurfa) вважається святим місцем як юдеями, так і християнами та мусульманами. Відповідно до Старого Завіту, пророк Авраам (Ібрагім), «батько трьох монотеїстичних релігій», народився в місті Ур Касдім (Ur Kaśdim) і разом зі своєю сім'єю переїхав до Харрана (Harran), «дому патріархів». У другому тисячолітті до н. е. на території Шанлиурфи (Şanlıurfa) знаходилося місто держави Хурритів. Деякі вважають, що Авраам народився в печері поблизу місця, де зараз стоїть Мечеть Мевліда Халіла (Mevlid Halil Camii). Місце і сама печера вважаються священними. Гьобеклітепе (Göbeklitepe) До великих монотеїстичних релігій, до Грецьких богів, до Стародавнього Єгипту, до Хетів, у світі було одне місце, яке було найдавнішим з відомих священних місць - найдавнішим відомим у світі храмовим комплексом і місцем паломництва є Гьобеклітепе (Göbeklitepe) в Туреччині. Гьобеклітепе (Göbeklitepe) знаходиться на краю Родючого Півмісяця Верхньої Месопотамії, за 12 км на північний схід від Шанлиурфи (Şanlıurfa) в горах Тек (Tek Dağları). Масивні різьблені камені віком близько 11000 років, витесані та складені прадавнім народом, який ще не винайшов металевих знарядь чи навіть кераміки, камені розміщувались у круговому порядку групами з 12 стовпів. Гьобеклітепе (Göbeklitepe) було споруджено за десятки століть до винаходу письма й колеса, на 7100 років раніше за Єгипетські піраміди та на 6600 років раніше за Стоунхендж. Поки Гьобеклітепе (Göbeklitepe) зберігає свою таємницю як одне з найважливіших відкриттів в історії археології, на сусідніх курганах - Карахантепе (Karahantepe) та Харбетсуван Тепе (Harbetsuvan Tepe), знаходять подібні монолітні стовпи, прикрашені чудовими рельєфами тварин і символів. Найстаріша відома статуя людини - людина з Урфи або статуя Баликлигьоль (Balıklıgöl statue), була знайдена під час будівельних робіт в районі Урфа-Єні Махалле (Urfa-Yeni Mahalle) і датується періодом долітарного неоліту. За оцінками, вона була створена між 11000 р. і 9500 р. до н. е. Вона трохи більша за натуральний розмір. Вважається, що це стародавнє місто Харран (Harran), про яке згадується в Старому Завіті, сьогодні Харран (Harran) відомий більше своїми незвичайними вуликоподібними житлами, ніж місцем, де пророк Авраам провів кілька років. Серед археологічних знахідок - руїни найстарішого ісламського університету, міські стіни VIII століття, чотири брами та цитадель.

Історія Шанлиурфи (Şanlıurfa) бере свій початок з Палеоліту. Місто та його околиці пережили панування багатьох цивілізацій, включаючи шумерів, акадців, хетів, вавилонян, халдеїв, хуррів, Королівство Мітанні, арамейців, ассирійців, медіанців та Перські Імперії. Місто приймає віруючих різних конфесій і відоме як "Місто пророків", розташоване на культурних та торгових шляхах з Месопотамії до Анатолії. Легенда свідчить, що тут народився й виріс Пророк Авраам та зазнав гніву Царя Німрода, який засудив його до смерті, коли Авраам виступив проти ідолопоклонства й завоював серце дочки царя Зеліхи. Посеред міста було розкладене величезне багаття, але Бог врятував Авраама. Бог наказав вогню: "Будь прохолодним і мирним (із Авраамом)", і як тільки Авраама майже поглинуло полум'я, вогонь перетворився на воду, а дрова перетворились на рибу. Води Халіл-Ур Рахмана та Айнзеліха (Halil-ür Rahman and Aynzeliha), куди замість полум'я потрапив пророк Авраам, тепер утворюють Став Авраама (Баликлигьол) (Balıklıgöl). І сам Став, і короп, який в ньому живе, вважаються священними. Кажуть, що Став Айн-і Зеліхи (Ayn-i Zeliha) був утворений сльозами Зеліхи, і вважається, що кожен, хто нап’ється води з нього, осліпне. Печера, де народився Пророк Авраам, знаходиться поруч із Мечеттю Мевлід-і-Халіл (Mevlid-i Halil Camii) біля струмків і також відкрита для відвідувачів. Пророк Авраам прожив тут 7 років. Велика мечеть, відома турецькою мовою як "Улу Джамі" (Ulu Camii), була старовинною синагогою, яку перетворили на церкву під назвою Кизил Кілісе (Червона церква) (Kızıl Kilise) у V ст. і є одним із важливих релігійних символів міста. Хустка, якою Ісус витер обличчя, зберігши свій образ назавжди, була знайдена у криниці на подвір’ї Улу Джамії (Ulu Camii). Відомий як Образ Едеси, священна хустка вважається подарунком Христа Цареві Авгарю V. Могила Еюба (Пророка Йова) знаходиться в селі Еюб Небі (Eyyub Nebi), приблизно в 20 кілометрах від Урфи (Urfa). Також на околицях району Віраншехір (Viranşehir) розташований мавзолей Йова (Job Türbesi), могила його дружини Рахме (Rahme Türbesi) та місце, де загинув Ельяса (пророк Єлисей). Сьогодні його могила знаходиться в селі Еюбі Небі (Eyyubi Nebi), за кілометр від могили Йова. Вважається, що Шуайб (Пророк Шуайб) мешкав у стародавньому місті Шуайб (Şuayb), за 85 кілометрів від східної Урфи (Urfa). Печерний будинок серед руїн стародавнього міста, де, як вважають, він колись жив, відкритий для відвідувачів.